«Займатися біогазом для мене – це передусім шляхетна справа» – Віктор Бобровський

До ВГО «Українська аграрна конфедерація» приєдналась компанія СКБ «Ватра», яка є офіційним представником відомої в Європі німецької фірми «агріКомп» (agriKomp Gmbh, Меркендорф) на вітчизняному ринку біогазового обладнання. Засновник та директор СКБ «Ватра» Віктор Бобровський поділився своїми думками про проблеми та перспективи біогазового сектору АПК.

– Вікторе Сергійовичу, чому Ви вирішили зайнятися агробізнесом і саме біогазовими установками?

– Свого часу я очолював інститут «Київважпромавтоматика», де наш колектив займався дослідженнями у сфері альтернативних джерел енергії. Коли вирішив піти в бізнес, розглядав усі варіанти і зупинився на роботі з біогазом. Адже відновлювальні енергії – найбільш актуальний і економічно ефективний напрямок в АПК. Завдяки біогазовим технологіям вирішується комплекс проблем. Скажімо, екологічний аспект. У невеличких населених пунктах України, де працює цукровий, спиртовий заводи чи переробка відходів часто відчувається нестерпний запах. Ця органіка створює токсичну атмосферу в повітрі, її треба знищувати. Але ці відходи – не просто відходи. Це великі гроші, які буквально валяються під ногами. Їх треба просто підняти та професійно переробити. В Україні, дякувати, вже є розуміння необхідності екологічно безпечних технологій – у нас діє «зелений» тариф. Але це ще не всі плюси біогазу. Після анаеробної переробки органіки ми отримуємо ще й висококласні добрива, так званий дигестат. Він основа дуже популярного нині органічного стилю життя, який включає виробництво та споживання чистих продуктів. А це здоров’я нації. Не забуваймо і про проблему енергонезалежності України. Професійно переробляючи органіку, ми б могли задовольнити потреби держави в газовій та електроенергії. Це нині дуже актуально, адже за статистикою, до 2025 року 22% стандартних енергоресурсів необхідно замінити на ноу-хау.

– У Європі є розуміння важливості зеленої енергії – 50% фермерських господарств працює на біогазових установках. А яка ситуація в Україні?

– На жаль, ми як завжди, плентаємось у хвості сучасних сівтових трендів. В Україні біогазові технології перебувають у зародковому стані. Для порівняння – у Німеччині працює вже близько 10 тисяч, а у нас усього … 12-14 біогазових станцій. Крапля в морі. До того ж у нас дуже мало біогазових установок з добре відпрацьованою сучасною технологією, яку може запропонувати саме СКБ «Ватра» як офіційний представник піонера біогазової галузі німецької компанії «агріКомп» (agriKomp Gmbh, Меркендорф). Поле діяльності величезне – і на цьому ринку ми бачимо лише перспективи. Хоча існує багато проблем.

– Яких?

– Їх цілий спектр. Земля має бути відведена винятково за своїм призначенням – у промисловому секторі. Змінити цільове призначення с/г ділянки – важка і занадто забюрократизована процедура. Для запуску біогазового заводу чи установки необхідно також виконати низку умов аби отримати ліцензію на продаж електричної енергії за зеленим тарифом. Отримати його теж процедура не з легких. У нас є НКРЕ, яка встановила спеціальні певні правила і закони, які створюють складнощі для отримання дозволу на продаж електричної енергії. Але це нонсенс – щоб підключитися до електричних мереж і давати державі електроенергію з альтернативних джерел необхідно сплачувати колосальні суми. Скажімо, за 1 КВт – від 5 до 9 тисяч грн. Уявіть, спочатку треба побудувати біогазову станцію, а потім ще й заплатити гроші за підключення.

– А як ставляться банки до кредитування біогазових установок?

– Не лише банки, а й інвестори розуміють актуальність біогазу, тому із задоволенням йдуть на зустріч. Я працюю із «Райффайзен банк Аваль», який фінансує біогазові проекти під 3,3%. Це європейські умови кредитування.

– У біогазових установках більше зацікавлені фермерські господарства чи великі агрохолдинги?

– Зацікавлені всі форми підприємств. Проблема в тому, що фермерське господарство виробляє невелику кількість сировини або відходів, а собівартість установки значна. Чим менше її потужність, тим дорожче обійдеться вона для господаря. Та й час, за який окупиться устаткування, буде довшим. Тому перспективнішими є проекти потужністю понад 500 КВт. Великі агрохолдинги мають достатньо сировини для біогазової станції або заводу. Для них найоптимальніший варіант – від 1 до 3 МВт. З такою потужністю і з супертехнологією від agriKomp витрати окупляться за 2,5 року.

– Саме тому Ви обрали для співпраці піонера біогазової галузі в Європі німецьку фірму agriKomp?

– Маєте рацію. Коли я вирішив зайнятися біогазом, дуже багато часу приділив відбору тієї компанії, з якою хотів би плідно працювати. Підхід був прагматичний. Я зупинився на agriKomp тому, що вони виробляють обладнання від початку до кінця. Потенціал фірми настільки великий, що їм до снаги навіть генератори, які, зазвичай, замовляють на стороні. У німців в арсеналі є потужна лабораторія, яка є основої технологій agriKomp. Це великий плюс. Я знаю, що у нас встановили біогазові станції інших фірм, і вони практично не працюють. А все через те, що не було приділено увагу технології виробництва біогазу. При agriKomp відкрито університет, який навчає біотехнологів. Німці розуміють: біогаз і технології – це серйозна складова для успіху с/г їх країни. А для ефективності її повинні обслуговувати профі. В університеті agriKomp навчаються біотехнологи з усіх країн. І коли у нас в Україні розпочнеться процес освоєння відновлювальних технологій, багатьох молодих людей треба направляти саме туди – до Меркендорфу в agriKomp.

– Ви підняли дуже важливу проблему – нині в Україні почали усвідомлювати, що агробізнес може залишитися без кваліфікованих фахівців.

– Часи змінюються блискавично. А в Україні, на жаль, ще навчають по застарілим методикам. Але світ не стоїть на місці і постійно потребує ноу-хау. Агробізнес є каталізатором цих стрімких процесів і ми повинні навчати фахівців за новими технологіями. Лише тоді можна буде говорити про прогрес.

– А коли, на Вашу думку, розпочнеться прогрес у біогазовій галузі в Україні?

– Для СКБ «Ватра» треба вийти на цифри у 20-30 МВт. Це, приблизно, будівництво 4 біогазових заводів потужністю в 5 МВт. Це вже буде достатнім кроком для того, щоб відправляти персонал на навчання до університету agriKomp.

– Чи велика нині конкуренція на біогазовому ринку?

– СКБ «Ватра» не боїться конкуренції. Роботи дуже багато і, навіть, якщо нові компанії входитимуть на наш ринок, їм всім вистачить роботи. Є компанії, які постійно декларують, що вони можуть працювати в цій галузі. Але вони звели біогазові станції, які не виробляють стільки біогазу, як раніше було задекларовано. Такі горе-компанії лише підірвали довіру до біогазу. Тому на наш ринок мають приходити лише професіонали.

-Потенціал компанії, зазвичай, залежить від особистості керівника. Що дає Вам наснагу бути оптимістом за нинішніх непростих економічних умов?

– Глибоке розуміння, що я займаюсь шляхетною справою, яка має принести користь суспільству в цілому. Навести лад у якомусь селі, де раніше не можна було дихати через неприємні випари, ще й дати селянам тепло і енергію при чому не за нинішніми здирницькими тарифами. Чи може така робота не надихати? У мене є співробітники, які щойно влились у колектив СКБ «Ватра» і стали якщо не фанатами, то пропагандистами «зелених» технологій.

У всіх є сподівання, що держава нарешті повернеться до агробізнесу, який дає майже 1/5 частину ВВП, обличчям, а НКРЕ скасує невмотивовані побори. Але з одного боку, держава декларує лояльність до бізнесу, а з іншого душить його.

Але я оптиміст. У agriKomp спочатку ставились скептично до розвитку біогазових технологій в Україні. Мовляв, в Україні існує лише корупція, брак коштів. Я їх розумію. Компанія agriKomp побудувала понад 1000 біогазових заводів у Європі. Лише в Італії торік почали працювати 100 заводів. Але й у нас, тут, в Україні, такі цифри можуть стати реальністю. І ми над цим плідно працюємо.

– Які нині плани у СКБ «Ватра»?

– У перспективі – будівництво заводу в Одесі. Нині ведемо переговори з потужною компанією «Агроінвест». А поки що зводимо установку в Київській області потужністю 1 МВт. Сподіваємось, У 2018 році на нас чекає великий успіх.

– Яким чином Ви підбирали команду?

– Біогаз потребує виваженого підходу. Він вимагає певних знань у різних сферах – біотехнології, механіці, енергетиці, теплотехніці. Команда СКБ «Ватра» поки складає 5 осіб. Коли запустимо першу станцію, будемо розширюватися. Основні критерії підбору людей прості – я хочу бачити професіоналів, а в їх очах вогонь та бажання постійно розвиватися. Якщо все ОК – тоді фахівець у моїй команді. Але має ще пройти час, щоб зрозуміти: підходить людина команді – чи ні. Бувало, через 1-2 місяці люди фактично ламались. Один біотехнолог не витримав величезної відповідальності, адже зрозумів: від його роботи залежать навіть економічні показники підприємства. У нього не було достатньо знань, щоб опанувати весь технологічний процес. Це не кожен подужає. Не допомогло ані навчання на базі СКБ «Ватра», ані у Німеччині. Самопіар і щоденна копітка праця – різні речі.

– З назвою Вашої компанії СКБ «Ватра» пов’язане щось особисте?

– Вгадали. У 1972 році я закінчив інститут і був направлений до Тернополя на виробниче об’єднання Ватра. Тоді ще молодий спеціаліст, я проходив школу життя у теоретичній групі, яка називалася СКБ «Ватра». Для мене це були найщасливіші, найкращі роки моєї трудової діяльності. Ми займалися питаннями обороноздатності країни. Колектив був молодий, досвідчений, енергійний, і ми змогли зробити багато корисного для країни. На згадку про цю сходинку своєї професійної біографії я назвав компанію СКБ «Ватра». Хотів зберегти ту неповторну атмосферу єдності, творчого запалу та цікавих ідей, які акумулювала група талановитих особистостей.

– Що СКБ «Ватра» очікує від членства у ВГО «УАК»?

– Українська аграрна конфедерація – одна із найвідоміших та найдосвідченіших аграрних асоціацій у нашій державі. Приєднавшись до неї, очікую на захист та просування інтересів компанії СКБ «Ватра» на вітчизняному ринку. Зокрема, хочу донести до інших членів УАК важливість біогазових технологій в Україні. Адже ці ноу-хау вкрай потрібні великим агрохолдингам. А наша компанія здатна запропонувати їм повний цикл обслуговування – від німецьких технологій та обладнання до питання землевідведення і підключення до електромереж, а також фінансування установок. Від членства в «Українській аграрній конфедерації» я сподіваюсь отримати своєрідний інформаційний майданчик для пропагування розвитку відновлювальної енергетики в Україні. А це, повірте, варто уваги потужних агровиробників.

ІЦ УАК

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *